Епідерміс представлений багатошаровим плоским ороговіючим епітелієм. Товщина його коливається від 0,03 до 1,5 мм і більше. Товста шкіра покриває невеликі ділянки тіла (долоні, підошви), тоді, як тонка вистилає інші великі його поверхні. Найбільш товстий епідерміс на долонях та підошвах.

Верхній, найтонший шар шкіри є багатошаровим плоским зроговілим епітелієм. Складається з п’яти шарів клітин, які відрізняються ступенем диференціювання.

Нижній (базальний) шар епідермісу межує з судинами дерми. У ньому найбільш активно протікають процеси поділу та метаболізму. Переміщаючись вгору клітини епідермісу (кератиноцити), сплощуються, втрачають ядро ​​та органели. Вміст води в них зменшується. Таким чином, верхній (роговий) шар складається з мертвих клітин, у яких немає обміну речовин. У нормі процес переміщення займає близько місяця.

Крім тих, що представляють переважну більшість кератиноцитів, в епідермісі у меншій кількості існують інші види клітин:

• меланоцити, що виконують пігментоутворюючу функцію,
• клітини Лангерганса, що є клітинами імунної системи,
• лімфоцити.

Епідерміс, на відміну від нижніх шарів, не має власних кровоносних судин, йому доводиться отримувати харчування від капілярів у сосочковому прикордонному шарі дерми. Тісне зубчасте зчеплення обох шарів шкіри, що гарантує гарне постачання, з роками стає все більш плоским та слабким. Це може призвести до недостатнього надходження у верхню шкіру кисню та поживних речовин. Компенсувати цей дефіцит – одне з найважливіших завдань косметології.

1. Роговий шар

Найбільш поверхневий і щільний шар епідермісу. Роговий шар, що складається з «мертвих» клітин, є основою епідермального бар’єру нашої шкіри. Він найбільш тонкий в області Обличчя, товстий – у ділянці стоп. Товщина рогового шару визначається обсягом оновлення епідермісу і обсягом лусочок, що злущувалися з поверхні шкіри.

Роговий шар сформований з пластів сплощених ороговілих клітин – корнеоцитів, які є без’ядерними клітинами, мембрана яких представлена ​​щільною білковою оболонкою – роговим конвертом. Завдяки такій мембрані клітина зберігає міцність навіть при дії сильних розчинників.

Зовні корнеоцити покриті ліпідними молекулами, що відіграють роль водовідштовхувального покриття. Десмосоми, міцно пов’язують всі нижчі шари клітин епідермісу, а у верхніх рядах рогового шару вони руйнуються, зникають зв’язки між ороговілими клітинами, чим забезпечується фізіологічна десквамація (відлущення) шкіри. Клітини рогового шару бідні на воду.

Швидкість відторгнення корнеоцитів на різних ділянках шкіри неоднакова. Вона змінюється з віком, залежить від стану нервової та ендокринної систем та в середньому становить 1 шар протягом двох днів.

Функції

1. білоксинтезуюча;
2. захисна, зумовлена ​​з одного боку кератином, що забезпечує механічну міцність шкіри та десквамацію рогових лусочок з іншого;
3. дихальну, поживну, тактильну та ін.

2. Блискучий шар

Представлений плоскими, витягнутими без’ядерними клітинами. Він добре помітний лише на ділянках, де епідерміс потовщений – на долонях, підошвах. Цитоплазма клітин цього шару дифузно просочена елеїдином – білковою речовиною, здатною заломлювати світло. Елеїдин являє собою проміжний білковий продукт між кератогіаліном та кератином.

3. Зернистий шар

Представлений 1-2 шарами кератиноцитів. У цитоплазмі клітин синтезуються гранули кератогіаліну – попередника кератину. У цьому шарі відбувається накопичення великої кількості ламелярних гранул, що містять ліпіди, які у верхніх шарах підходять до цитоплазми клітин, видавлюються в міжклітинний простір, утворюючи ліпідний прошарок між клітинами.

4. Шипоподібний шар

Найбільш товстий шар епідермісу, складається з 4-15 рядів шипуватих клітин, які в нижніх рядах мають багатогранну кубічну форму, а до периферії дедалі більше уплощуються.

Клітини мають великі ядра та шипуваті відростки цитоплазми (десмосоми), якими клітини з’єднуються між собою. З міжклітинного простору з дермальних капілярів до епідермісу надходять поживні речовини.

У шипуватому шарі відбувається синтез білка прекератину – розчинного попередника кератину, а також синтез ліпідів, які у вигляді ламелярних гранул містяться в шипуватих епідермоцитах. У міру просування клітин до поверхні відбувається їх витягування, ущільнення, оболонка стає більш товстою. У цитоплазмі з’являється велика кількість гранул.

5. Базальний чи зародковий шар

Базальний шар, який складається з кератиноцитів – це основний тип клітин епідермісу, які здатні до поділу, після якого пласти кератиноцитів просуваються у вищерозташовані шари. Кератиноцити виконують безліч важливих функцій, включаючи виробництво кератину.

У міру того, як кератиноцити просуваються вгору через епідерміс, вони перетворюються на нежиттєздатні корнеоцити у зернистому шарі. Крім кератиноцитів у цьому шарі також розташовані меланоцити – клітини, функція яких – пігментоутворення.

З косметологічного погляду важливо, щоб підтримувався баланс між чотирма основними процесами у шкірі:

• розподіл базального шару;
• ексфоліація;
• процес диференціювання кератиноцитів;
• апоптоз кератиноцитів.

Ще одна важлива структура це базальна мемрана – розмежовує епідерміс із дермою.